Під вечір сонце сідає Із-за гаю не пісня луна Не зозуля ту пісню співає То блукає самотня душа
Пробіжить по широкому полю Упаде в холодну росу Її серце стискалось від болю Загубила солону сльозу
Ой-да-ой-да-на...
Пригадає, як з ним просто неба Сумувала, раділа і знов Як кохала, любила й втрачала Свою першу й останню любов
У спогадах втіху шукає Блукає тінню сама У зозулі тієї спитає Скільки часу ще буде сама
Завжди сама прокидалася ти на світанку Завжди одна зустрічала ті дивнії ранки Доля така, роки пролетіли в чеканні Більш ніколи, ніхто не освідчиться тобі у коханні
Під вечір сонце сідало Із-за гаю не пісня луна То не птиця у небо злітала Відлітала самотня душа