близьким набридло слухати мої міфи Про те як хочу легендою, але саме це історія яку я пишу,і в яку вірю Не знаю міри, знову сіро Тиждень пролетів повільно І в якусь неділю почну топитись в океані мрій Потім встану з ліжка,й сяду за стіл Так,я визнаю я падав Часто ховав я правду Часто відкладав на завтра В надії опинитись з кращими картами А насправді Опинявся в клінічній палаті Жив тим що ззаді І мої язви здавалось пізно лікувати Вже останні стадії Завели поради ваші,дякую У відповідь :"Та будь-ласка,звертайся" Диво?я впізнав в інтонації сатиру Так я не дурак!?чи не багато платили щоб мене знесилити, І дійсно,є результат В 14 моїх крила припали пилом З того часу не знав,де моя колишня душа З того часу прошу в неба сил я З того часу існує мета моя - Декарт
Припали пилом крила Просив я щоб приплила сила Швидко до мене Холод по венах Стресом загнав в космос темний осінь просто Тримався осторонь я не виносний На постерах,не фіксований Не відомий а наврядчи буду в списку форбс Але живу,і йду,якщо Всевишнім мені життя дано Значить не просто
Голову на стіл,очі закрив Голос:Давай вставай старий Ціле життя "то шлях догори" То як не впасти вниз Забирає по трохи в лапи демон п*яний Залікує на ніч рани,але краще не стане Листя не просто жовтіють,падати вниз будуть Думаю пора би задуматись,а?люди,груз би Скинути,Братан а ти мені скажи Скільки коштуєм разом ми продавали ж то часто,ховались за красивими фразами Правда блін,а правди там вже не шукай Там декорації й картини а не душа Тут знецінення відбується не тільки валюти Ні,я б не сказав що тільки заради неї живу Але суто лайками ж то не оплатити рахунок