Переді мною світ, в собі відкрив палітру фарб Знайди хоч одну формулу життя там, де мене нема Та демони кишать в мені, я тут, - моя душа в труні вигадав історію, в якій я загубив себе в собі
я - машина, вироблена з перспективного матеріалу серце титанове - в морі почуттів корозія не залякає життєва стратегія - лажа, мене не залити водою з правил ваших не розчинити у ній моїх думок, можеш вважати їх за силікати
золоті руки виводять каракулі пробою в 24 карати нерви свої залізні їв на обід, виховавши алмазний характер замкнуте серце б'ється до смерті в середині кристалічної гратки і все частіше тепер із душі випадають надто тяжкі діаманти
в тілі кров бігає в неонових трубках та аура світиться в темряві алюмінієм покриті скляні очі - дзеркало душі нас тримають зверху за сталевий дріт на шиї пальне не даючи нам, зупиняються машини
на 13-ий Майя лишили в заповіті апокаліпсис і світ пливе перед очима, хмарами затянутий ковтай прострочене повітря, небо й так старіє у мріях бачу забудоване життя на пустирі я
гниють пересолені рани, час - єдиний антисептик ми ж горбатимось для себе, аби жити, а не вмерти але ми лише знаряддя - більше праці та зусиль таке буття нам пропонує еволюцію в мерців
світ - хелловін, не зніме маски навіть електроліз в мене тут тринадцятий знак зодіаку - змієносець не вижене із мене срібна куля чорну силу я не в собі, життя мене, засвоївши, змінило
полум'я в мені - вже осідає сажею вуглець буття старанно струмом сублімує мій терпець будні ці стирають нас у металевий порошок тут, до ворожки не ходи, тринадцятий аркан Таро
здається, що живем, а дійсно просто гаємо свій час вольфрамовою ниткою зашита темрява в очах роботи в смарагдовому місті в пошуках сердець нас створив із найдешевшого металу бог-отець