Вода, прозора, мов дзеркало його мрії, Тихо стікає до вогню, який ще гріє Душу, і в серці звучить та мелодія осені. Листя злетіло й нема йому сну щоночі, Та повернути минуле навряд він схоче, Й вітер лише нагадає мелодію осені.
Помилок він не робив, але сумніви як Тіні його оточили, і світ повіяв Теплом тієї, що чує мелодію осені. Пройдуть роки за роками і все минеться, Та незабаром вже нове життя почнеться, Але лунатиме завжди мелодія осені.