Цей білий сніг дику гору обліг, Навіть сліду тут нема. Безлюдне, неначе, царство, А царюю я сама. І завиває вітер-хуга в серці зла… Втримати в собі силу не змогла.
То схаменись, то доведи - ти хороша і буде так завжди! Сховай свій дар в душі на дно. Вже все одно! Все одно! Все одно! На волю шугне воно! Все одно! Все одно! - Я здалася вже давно! Хай женуть! Хай цураються! Хай кругом зима… Та холоду я не лякаюся.
На відстані всі речі, Малесенькі немов. І страхи мої безодні не вернуться І знов, -
Сама собі я покажу, що вільна перейти межу! Добро і зло - їх тут нема! Нема! Все одно! Все одно! Я - і вітер, і небеса! Все одно! Все одно! - Умре в очах сльоза! Це - мій світ! Тут лишаюся! Хай кругом зима…
Хай сила рине в землю - так бажаю я! Як віхола заклубочиться хай душа моя! Я починаю розуміти - це вже край! Немає вороття! Колишнє - прощавай!
Все одно! Все одно! Я заграю, немов зоря! Все одно! Все одно! - Навік змінилась я! Ось мій світ! Ним пишаюся! Хай кругом зима… Та холоду я не лякаюся.