Соплі та слюні звисають зі стелі, І вітер хуярить, неначе в пустелі, Мабуть, хтось ридає поверхом вище, Молоко з огірком хуярить і свище. Прийде нам піздєц вже незабаром, І сонце не бачу навіть за хмарами, Зі смутком в очах доживаю я дні, Та похуй мені, я єбатися хочу. Йобнуті діти єбуться в під’їздах, Забули мене, я вже на під’їзді, До них не доходять новини з Іраку, Порвав би Табачнику пісю та сраку. Зайобує все, лиш багно навкруги, Та ще й Регіони перемогли, Я хочу в Маямі несамовито, Проте не встигаю, скоро кінчик світу.
21 грудня до нас прийде пізда, Нам похуй на все, тра-та-та-та-та, Залишилось мало часу для насолоди, Та його вистачить для задротів доти. В кінці грудня до нас завітають прибульці, Уєбемо Немірова з ними по рюмці, Ми з Лисим станемо двома безхатченками, Підзалупний світ, давай, до побачення.
Непомітно останній день настав, Ще недовго і всім прийде пізда, Його відгуляти треба по повній, Тьолки і кешик ніхуйово доповнюють. Летимо у Маямі? Хуй. В Сан-Тропе, Там чікси Тіматі чекають мене, В аеропорті зустрінуть на червоній R8, Чи на гелікоптері посередині лісу. Блакитний Джоні Уокер, ха, то хуйня, Сигари, текіла, кокс і трава, Все там було, не сци, Маруся, Бо я зараз сам від кайфу обісцуся. Набухався, накурився, аж до блювоти, Відтрахав Мішель і Сюзанну Блювотер, Ключі від R8 не дам я нікому, З Мезимом у шлунку повертаюсь додому.