Ми наче планокури - нам є шо перетерти завше Нас харить лиш нестерпний кашель і нествердність старших І ми не спали, навіть мертво спавши А вам до нас далеко, хоч ви підійдіть на аршин Наше життя не воша, проте воно на волосині Ми повні сили голосили на гори сиві й моря сині Шо ми навколо все підкорим нині Бо ми з народу, де 45 мільйонів гордих сиріт Ми не скульптури, проте нас не на жарт ліпить Як сіножат літо, кидає в жар, піт і ніде шарм діти В когось серце в п'ятах на жаль Тільки в когось душа в клітор - вважав лікар Нам тикали і потакали. Ми криками і матюками Їх не кликали а проганяли, були психами і дикунами Не дихали а задихались, не пивши, ми впивались Нас пристави не налякали, призови і трибунали
Нам змінюватись пізно, брате Як би не благала слізно матір Я тут не зміг би існувати Не бувши дещо біснуватим
Знову в мандри ці по матриці Скільки ж кайфу в краплі цій рятує від пропасниці Від п'ятниці до п'ятниці ми, як митці І як би ці не брали нас на приціл зрадники і зрадниці - Провал в кінці Вони м'якохарактерні і твердолобі Ми співчуваєм але, як правило і трем долоні Вільні попри рейд пагонів і рев колоній Мій реп - адепт агоній, шукає п'ятий кут, як в пентагоні Куди не йди - фронт і тил - це єдиний ти Я дивний тим, шо з дев'яти в мені дитини не знайти Я не дебелий та як делитант Де розум, де літа Спавши в постелі, я літав Не боячись, шо впаде літак І я б збрехав тобі, але ти мене знаєш занадто прекрасно Ми - як зарплата й невчасно Порш, дівчата і пастор Як це саме і часто Як наш край і на власний від Сяну по Тясмин Мій замкнутий Гаспид
Нам змінюватись пізно, брате Як би не благала слізно матір Я тут не зміг би існувати Не бувши дещо біснуватим