Починаючи з тата, я посилаю нахуй просто всіх Мій реп був ростом зі стіл, але виріс і розтовстів Не без гордості я покидьок та пишу поки толк Бачу в цьому, так, я хворий, та дай же мені спокій док Я кроки до мети роблю, вона ж кудись уйобує Нутро моє ще пробує на сук виробити імунітет Нервує те, шо пристановища я не знайду ніде І буде день, коли в ворота раю Денні хуй ввійде Who is that? Відповідаю на дзвінок не тата Тобі на могилу я грошей би на вінок не тратив Твій синок, як кратер - в ньому давно згоріло все в попіл Доки ще шукатиму оригінал серед копій Нам до лоба приставили дуло, втикай, кохана Та як би важко не було, ти - кайф, настане та мить Коли горітиме те, шо зараз димить І нашим світом буде море, човен, парус та ми
Я хочу злетіти, як в небо літак, від неволі нах... Мене по літах не треба судити і по недоліках Я ж хочу злетіти, як в небо літак...
Світ - лайно, і совість в кожного не чиста тут Тож не дивуйся, що плюю я на закон твій чи статут Мчись на ту землю, де переводять волю в числа, друг Але нутро не зміниш, чи з операціями, чи з тату Вітчизна тут, де відкривають пащі кляті зомбі В країні, де не жилося краще навіть псом би Та рідні тільки простори мені як ліки, просфора І я не втік, не проспорив їх на той бік за Босфором Все до біса, бо скоро вийду з раба в прораби Їбав поради, мені покинути підвал пора би Пох... на реп, який не робиться без автотюна Бо для мене музика - ніби холодна Fanta в дюнах Ми здохнути намірені і похуй, шо на мілині Моральні цінності, головне, шо тіло - ні. А в мене не йобаний кайф, а йобане горе завжди Я б руки опустив, та знов хтось говорить: зажди!