Серце б'ється кожної людини, що стоїтьна Майдані, в такі тяжкі хвилини. Я не можу сидіти склавши руки в вузли, я піду до народу, як багато пішли. Хто нам поможе, хто до нас прийде, як не ми з тобою брате на Майдан разом вийдем, хтось може скаже, що це пусті слова, але часу немає в нас надія одна. Це все вже давно, у нас почалося і немало вже людської, крові пролилося, тут стоять за свободу, за майбетнє синів, заідею народу і за наших батьків. Україна в новинах, в центрі уваги, пулі гранати, летять в громадян , і ніхто чомусь не хоче цього зупинити, напевно що їм вигідно в такій країні жити. В країні безробіття у масовій корупції, не дивно чому люди опиняються на вулиці, тут люди не живуть, тут люди виживають, і це буквально всі в країні добре знають. А де нам всім подітись, куди нам виїжджати, ми хочемо на свою землю працювати, не бути десь рабами - коритися чужому, а в свої Батьківщині, біля рідного дому. Но хватить вже сидіти, ховатись у куточку, чекати щоб прийшли, й забрали рідну дочу, тре вийти до людей, і бути як усі, хто за свободу свою боротися зумів. Недавно на днях жахливе почалось, з людини в мороз жорстоко знучались, але вона зуміла, ці муки пройти, вернулась на майдан, готова далі йти.___________________________________________ А декілька людей, були жорстоко вбиті, замучені до смерті, бандитами побиті, вони відповідали за сказані слова, і за країну сміло стояли до кінця. Ми всі повинні цих героїв памятати, віддати їм належне і їх незабувати, таких як вони - одиниці живуть, а їм всім за правду у вічі плюють. Хтось за цей урок віддав своє життя, щоб ми всі зрозуміли що ми одна сімя, без Заходу і Сходу, без діалектів мови, ми разом стоїмо, за Українську волю. Ми разом стоїмо і будемо стояти, до поки сили є , і будем памятати, що в руки нам добро само не прилетить, діди наші боролися за це добро віки. Не знаю я вже більше, що можна дописати, навчитися нам треба добро помічати, цінити те що є, за зайвим не рватись, бо в нас же є своє, навіщо перейматись, що може хтось прийти і відібрати те, що силою насиллям, було відібране, украдене позичене, напевно що не вічне, тоді як нам дивитись своєму брату в вічі. Як дивитись в вічі уряду в народу, що нагло нас грабує біля рідного дому, пригнічує права, прохання ігнорує, хіба така система країну не руйнує. Тож вийдемо брати , за наших всіх батьків, щоб показати Світу характер козаків, не зламні ми в бою, бємося до кінця, за рідну Батьківщину - віддам своє життя.