Зранку кава з молоком, Потім кава з коньяком. Аромат міських кав’ярень Розчиняється в думках. Розчиняються надії, Вже блистять над містом мрії. Там, де леви і фонтани, Парки, площі і каштани.
Аромат міських кав’ярень У старому центрі міста, Ліхтарів блідого світла Вже не треба цій душі. Хай блукає по руїнах, Що залишило кохання, Хай залишить сподівання Та ілюзії свої.
Біля входу в стару кав’ярню За столиком одинока постать І філіжанку міцної кави, Ще трохи й з рук вона відпустить. В її думках дивний погляд, Що залишив він на згадку, Не оплативши свій рахунок За недопиту філіжанку.
В гіркоті чорної кави Вона згадає свою долю, Вона згадає його знову, Та усміхнеться випадково. Усміхнеться, засміється, Встане, піде знову в місто, Що ярмом для неї буде, А може вона усе-таки забуде!