Друг...мене ти другом називаєш, але ж я так тебе люблю
Привіт як справи, що у тебе цікавого, Що нового, що яскравого, Було сьогодні? Як пройшов цей день? Розповідай, я хочу твоїх вражень. Твоїх емоцій і твоїх переживань Твоєї радості, ну і… печалі Не зупиняйся, говори, продовжуй далі, Все, що почую я, запам’ятаю…
Я знаю про твої вірші і про малюнки Сакури любиш цвіт і ніжні поцілунки, Знаю історію твою сумну із зрадою, Він зраджував тобі, ти не могла зарадити Мої поради як звичайно будуть зайвими Усе пробачила йому, мабуть, кохання це, Зізнання, твої в моє серце постріли Забуті принципи, гірка іронія…
Улюблені троянди, на твоє свято принесу Ти загадаєш бажання, і скажеш дякую, дякую, І як тобі зізнатись, що через тебе я в ночі не сплю, Мене ти другом називаєш, але ж я так тебе люблю…
А бути другом, це всього лиш бути другим, Залишитися зайвим в клятому трикутнику І з відчуттями на душі паскудними Вдавати радість щиру привселюдно
Блукаю ввечері один коли ти з ним, А потім витру сльози із очей твоїх блакитних, Буду поруч непомітно, Я ж кращий друг твій незамінний…
Може за Фрейдом все буде ОК в нас Настане час отримати свій шанс, Але нюанси, все ще є нюанси Тебе немає поруч, коли прокидаюсь вранці…