Усі обіцяні слова, ті самі лиця на екран, Що ставлять ставку на обман, та ми вже не входим в їх план. Усі обіцяні слова, ті самі лиця на екран, Зупиніть це, або світ зупиниться сам.
У цій країні з роками нічого не міняється, Ми вірим в телеекрани і в тих, хто обіцяє. Свято ходим кожен раз на вибори, Надіюсь, що завтра ми хоч якось виживем. Виходу не видно, для них люди як привиди. Поки в свою вигоду живуть партійні лідери. І наплювати конституція чи Біблія, Ліквідують всіх, тут зігріє непотрібний. Тут правда надто далека від бюджетних фільмів, Більше екшену, кажуть,- це стабільно Поки ти збираєш гроші на майбутній бізнес, Вони прибрали те, що мало свою цінність Тут пси у синьому контролюють усі дири Так що сиди тихенько, або тебе закриють. Вже надто пізно робити якісь зміни. Ліквідують всіх, тут зігріє непотрібний.
Усі обіцяні слова, ті самі лиця на екран, Що ставлять ставку на обман, та ми вже не входим в їх план. Усі обіцяні слова, ті самі лиця на екран, Зупиніть це, або світ зупиниться сам.
Шукаєм істини, шукаєм правди, Живем сьогодні, а надіємся на завтра. В місті там, де людське життя рівняють до нуля, В державі 9 пострілів - звільняються місця. Нам обіцяв один, нам обіцяли інші. Тут люди, які керуються законом більшості. Тут інші цінності, віриш? І не старайся, брат, ти вже нічого не зміниш. Когось чекає фініш, комусь тікати з країни Люди не бачуть виходу,поламані мрії. Усе, що можна було продати, давно уже продане. Набивають кишені пузаті слухи народу. І поки ти збираєш копійки на хліб і воду,- Поділили вже землю, продаються заводи. Колись вони ще побувають за колючим дротом, А поки їх слова як пісок і попіл.
Усі обіцяні слова, ті самі лиця на екран, Що ставлять ставку на обман, та ми вже не входим в їх план. Усі обіцяні слова, ті самі лиця на екран, Зупиніть це, або світ зупиниться сам.
Я народився в західній столиці України. В кінці вісімдесятих, давай присядемо, Поговоримо за все разом узяте, Надіюсь, за свої слова не сядем. Третій десяток вже пішов із часу незалежності. Потріскана країна, розкол на дві держави. Так мріють бачити вони у своїх снах і кріслах. В наших містах вже рівень бідності росте в секундах. Їхні синки збивають насмерть людей. У них нема ні співчуття, ні грама совісті. Брат, не попадай у лапи псам, Бо кажен з них в душі кат. Такий незвичний факт і не один У нашій системі скажи мені, ну де закон, де він? Є люди, які мріють бачити війну (.із сходу.), Чи ви сліпі? Забули (.вас.) війна з народом. Ще прийде час і полетять всі ваші крісла. Народ, не опускаєм руки, для вас ця пісня.
Усі обіцяні слова, ті самі лиця на екран, Що ставлять ставку на обман, та ми вже не входим в їх план. Усі обіцяні слова, ті самі лиця на екран, Зупиніть це, або світ зупиниться сам.