Пробач, але ми з тобою, мабуть, різні… Можливо я звернувся до тебе дуже пізно, Моє серце не залізне і завжди воно чекає, Ту дівчину чарівну яка мене кохає! Ми в світі паралельно не зустрінемось ніколи, Але хочу доторкнутись я до тебе хоч рукою. На годиннику північ а я все без тебе, на годиннику північ таке темне небо, Як душа моя, як серце, що тужить без тебе, Цих спогадів сумнівних мені більше не треба. Рани на серці не загояться ніколи, Воно тихенько плаче сльози ллються рікою… Чи допоможуть ці пісні у стосунках між нами? Чи допоможуть ці куплети з ласкавими словами? Можливо і тобі ці рядочки не треба, Але я пишу тобі ця пісня для тебе! На заваді не стане мені ні дощ ні сніг, Щоб прийти до тебе мила упасти коло ніг! Рано і ввечері, уночі чи вдень, В думках моїх уява про тебе лишень! Спогади про тебе, у серці моїм біль, Але ти завжди залишишся моя життєва ціль. Тебе одну єдину буду весь вік кохати, Але взаємної любові мабуть не буду мати… Я все зрозумів не бути нам разом! Не складемо ми з тобою цей любовний пазл! Чому з тобою разом нам ніколи не бути? Чому нам все просто не взяти забути..? Адже я завжди тебе буду чекати І завжди тобі буду пісні писати. Я зараз все залишу, але ти пам’ятай, Про хлопця що кохатиме кохає і кохав.