Сонце заходить, а ми ще в дорозі – Йдемо на вершину нову. Не боїмося ні вітру ні грозів ні нечисть лісну й Сатану. Тьма наступає, усе пожирає, Несе у собі вона страх. Та нас не чіпає і не зазіхає Бо світло несем у серцях.
Ми йдем до своєї цілі І не оглядаємось назад Позаду - темрява й могили Попереду – квітучий сад
Лісом ідемо ми і відчуваємо - в лісі оцім не одні: В спину хтось дихає – точно ми знаємо Мабуть, чорти лісові Чорнії хмари, грім та удари І дощ все сильніше паде. Диявольські чари, потворні примари А ми все ідем та ідем
Ми йдем до своєї цілі І не оглядаємось назад Позаду темрява й могили Попереду –квітучий сад