Вони були разом, скрізь і завжди... Вони були щасливі і не було в них біди, А якщо серед них, і щось ставало, Вони не довго з цим боролись, разом залишались... Люди говорили їх неможливо розлучити, Вони завжди будуть одне одного любити, А вони по-справжньому одне одного кохали, І разом завжди все, пізнавали... Їхнє життя виглядало як сон, І серця їхні бились, разом в унісон... Так би й далі було все, якби не оцей день, Який закінчився трагічно, й залишив біль лишень... По роботі за кордон вона його проводжала... Обійняла, пригорнула, і не відпускала... А він їй сказав: Я Тебе Кохаю... Буду вдома через місяць, обіцяю... Зі сльозами у очах провела його у літак, Але вже у повітрі щось пішло не так... Своїм передчуттям, щось погане відчувала, Чи добре все закінчиться, незнала... П'ять хвилин польоту, й несправність двигуна, В нього в голові лише вона одна... Вона до нього просто мчалась, летіла! Но тут роздався вибух, вона все розуміла...
Побачивши той вибух, і сірий дим, Почала розуміти що відбулося з ним... Кругом неї раптом стало все не те і всі не ті, Вона втратила, найцінніше у житті... У думках слова "Навіщо відпустила..., Я все могла змітити..., це я зробила..." В останні секунди життя він їй писав, І що не побачить кохану... Він знав... Під час падіння SMS їй відправляє: "Я завжди буду із тобою, Я Тебе Кохаю!" Прочитавши це не знала що робити, Як тепер без нього, їй дальше жити? Сідає у авто, і мчиться додому, Й що задумала вона невідомо нікому... З втратою надії, додому приїжджає, Погані наміри мозок не покидає... Думає про те, що його вже не побаче... Нехоче більше жити, вона плаче... Перед очами, усе життя пролетіло, Зараз душа її, покине тіло... Ввійшовши на кухню ножа у руки взяла, Приставила до грудей, і крізь сльози сказала: "Без тебе в цьому світі, мені місця немає, Зараз ми зустрінемось, я обіцяю........."