І ще один день, я на одинці з думками... Й не можу зрозуміти, що трапилось між нами... Чому усе так вийшло? ми не разом із тобою... Дуже шкода тільки того, що нас двоє... Нас було тільки двоє, у всьому світі, Раділи ми усьому, й кохали як діти... Але між нами появився, якийсь мужик... Розбив він наше щастя, а сам зник... Усе в очах погасло у мене раптово, Й набуло сірих кольорів, все навколо... Не знав я що робити, й куди мені звернути, Не знав я що зробити щоб тебе повернути? Тобі я на мобільний, телефонував, Ти не хотіла розмовляти, і я це відчував... А серце розривалося лише тому, Бо ми клялися колись одне одному... Що будем завжди разом, з ночі до рання... Й ніщо не зруйнує нашого кохання... Будем завжди разом, і блиск у очах... А ти відповідала: все тільки у твоїх руках... Але так вийшло, від мене ти пішла, А в мене тільки біль, залишилась одна... Друзі мені радили забути й "забити", Но вибач я не зміг... Тебе розлюбити!
Минуло кілька тижнів, самотнього життя, І я почав повертатись, у забуття... До всіх своїх старих, незавершених справ, І сам себе підтримував, щоб духом не упав. І ось одного разу, телефон мій задзвонив, Ти сказала "Привіт!" я всі справи залишив... Говорили ми з тобою довго, як колись... Лиш не було слів "Кохаю", але я не журивсь... І так продовжувалось в нас, декілька днів, Я з тобою спілкувався, і дещо зрозумів, Передчуття в мене було, що хочеш ти мене вернути, Я питав тебе чи правда? Ти сказала може бути! І що не розлюбила, ти також сказала, Чи хочеш бути ти зі мною, точно не знала... Я тебе попросив, сказати так або ні... На роздуми твої пішло ще декілька днів. Але от цього дня я ніколи не забуду І слів твоїх кінцевих... Доки жити буду! Алло! Привіт Інна! Як справи в тебе? Привіт! Я хочу сказати щось, для тебе! Пам'ятаєш ти просив, щоб я оприділилась? Моя відповідь "Ні"! І розмова завершилась!!! Чому ти так зробила, по сьогодні незнаю, Лиш знаю тільки те, що я тебе... КОХАЮ!!!!