Затихло все в нічну цю мить. Та знов в душі струна бринить. Життя як сум наклало грим. На мої очі сивий дим. Минули дні вина й троянд. Лишив мені зимовий сад. Все в тім саду мов без життя. Печальні тіні забуття. І білий сніг. Як вічна смерть. Царює там повік тепер. Вино-гіркота на вустах, Троянди, мов печаль і страх. І знов на мить я повернувсь. В далекі спогади чомусь, Але, нажаль спинити час Не зможу я. Все зникло враз. Вино, троянди, дивний сад, Під снігом схований мов скарб. Стоїть один сумний, пустий. Але тепер навіки твій. І мовчазною тінню ти Примара дива й самоти, Журбою зваблена на гріх. Та носиш божевільний сміх. Що моє серце вбити зміг.