я. прокидаюся. доброго ранку? мене б'є холодним тремтінням, навколо ще чорне повітря і вікна кусають порожнім тлом. доброго. ранку. я ледь обіймаю коліна, руки збиваються з ритму чи в мене вже сорок і два? доброго... ранку. стискаючи міцно легені, поспішають удари серця розігнати коло танку, а тоді в дикім шалі нерви! і на три рівних поля - сльози! небо, за що мені все це! повний місяць, пекучі м'язи, біль в очах і гаряча кров. доброго... ранку... мені... не дозволять померти. бо їм необхідна машина, їм треба людино- лов. моя! приречена совість. моя! неіснуюча сутність. моя! перекручена в м'ясо, обтяжена смертю душа.