У вікні забігайлівки сидять двоє, Загорнувшись такими міцними обіймами, Немов у вітрині крамниці якоїсь, Експонують, якою має бути людина, А я не потрібний нікому Повертаюсь додому. Руки ховаю у своїх кишенях, А голову під капюшоном, Так не хочу здаватись сьогодні мішенню Задоволених своїм життям незнайомих. Бо я не потрібний нікому Повертаюсь додому.