Може дощ проллється на площу втрачених надій, Змиє сон і потече по вулиці пустій. І в теплих затишках кав'ярень-кафе Хтось неймовірно сумує про все. Може дощ постукає з вій сумних теплих сліз.
Може хтось збудує нові замки на піску Може дощ змиє її, залишить самоту.
Може цей дощ змиє і їх.
Може дощ проллється на площу втрачених надій, Змиє біль і потече по вулиці пустій, Та на одинці з минулим своїм Нікуди бігти від загублених мрій. Може дощ поставить крапку і змиє все...