Мати ридає, мов сина ховає. Батьківщина на колінах, наче мертвий засинає. Нащадки не цінують, той час що був для них. Але де ти? Хто зупинить тих?
Моя Україна! Рідна мати моя!
Яничарами бачать сусіди, Вороги не бояться нас вже, Чи то пани повз їздять навколо, Або кати радіють яхве. Незабутньої миті не буде, Тоді панство згине навіки! Коли серце почують всі браття, Україна повстане з колін! Хіба мати тебе не любила? Годувала тебе з немовлят! Повставай за рідну країну, Україні потрібен вояк. Світло сонця тебе зігрівало, Коли в кримських горах воював, Та карпатські ліси захищали Від червоної чуми та знеслав.
Мати пробач, що не зберіг Своєї волі на рідній землі, там, де батько заповів. Минаючи всі дні, що знов та знов В неволі наче кров, що стигне в жилах, встанем разом браття.
Війна в серцях молодиків, Немає в них тих слів Що сили надають до бою. Де ворожий клятий гнів, Коли ми проти них, Коли ми серцем чуємо?
Наш рід. Це наш рід.
Вокал, гитара - Патлан Тимофей Гитара - Степанов Захар Барабаны - Феденко Владислав Бас - Барсуков Алексей Клавишные - Попов Иван
Записано на студии IronStill Сведение и мастеринг - Барсуков Алексей, Никита Шкуропат, Храмцов Сергей