Невірна ніч, непевна - тупу-тупу - Безнебна ніч - татари де?! - прийшла. Шикує смерть - не спіте! - труп до трупу, Ридають коні, кублиться імла. Хропуть шаблі, і ядра захропли. Хропе і втома, цямкає губами, І хмара ріжеться кривавими рогами В безнебнім небі чорними шляхами, І тиша спить, і віти, і вітри. Мазниці густо сплять, і кругло сплять колеса, І кулям сняться голови й серця: Невірна ніч! Ганьба довготелеса Схиляється до нашого лиця. Ганьбо! Ганебино! Ганьбище, ти над нами! Твій віщий зір на нашому чолі, Що нашими козацькими кістками Проторохтиш в землі і по землі. Могил нема. Могили повтікали. Дніпро утік - осталась лиш вода. І вовчі небеса - над вовчими віками Снують свою ходу - печальна та хода. печальна та хода. Микола Вінграновський.