Темними ріками Ніч тече по ізворах, Сиво піниться на косогорах. На синьому полі, В райдужному колі, Там-то паші, ще й цвіту багатого! Вітер має патлами клятого. Раптом на сході Немов хто косою – черк! І вдруге, світліше – дзінь! Золотий кінь Померк. Клятий вирячив очі, Вогнем до скелі та й здимів. Ой зашуміло ж тоді! На землі – Струснувся кожен листок. На воді – Павуки в нестяменний танок. Заяснілися межі, вівса... Стала краса.