Посiяли гайдамаки В Українi жито, Та не вони його жали. Що мусим робити? Нема правди, не виросла; Кривда повиває- Розiйшлися гайдамаки, Куди який знає:
Хто додому, хто в дiброву, З ножем у халявi, Жидiв кiнчать. Така й досi Осталася слава. А тим часом стародавню Сiч розруйнували: Хто на Кубань, хто за Дунай, Тiлько i остались,
Що пороги серед степу. Ревуть завивають: "Поховали дiтей наших I нас розривають". Ревуть собi й ревiтимуть - їх люде минули; А Україна навiки, Навiки заснула.