Ой з-за Гори, з-за лиману вітер повіває, Кругом Січі Запорізької москаль облягає. Облягає москаль Січу — табором стали, Вони свого генерала три дні ожидали. Метнулися по куренях запасу шукати, А московська вся старшина церкви оббирати. Та й беруть срібло, беруть злото, ще й воскові свічі, Зостаєцця пан Кошовий з писарьом в Січі.
Ой встань Петре, ой встань батьку, просять же нас люди! Як станемо на гряниці — по-прежньому буде! Як станемо на гряниці та впросим царицю, Щоб віддала степи вільні по прежню гряницю.
«— Не на те ж я, вражий син, москаля зібрала Щоб степ добрий, край веселий назад повертала!»
Ой встань Петре, ой встань батьку! Що ж ми наробили? Що степ добрий, край веселий та й занапастили...
Одна хмара з-за лиману, а другая з поля, заплакала Україна, така її доля...