Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! Багато ти, батьку, у море носив Козацької крові; ще понесеш, друже! Червонив ти синє, та не напоїв. А сю ніч уп'єшся. Пекельнеє свято По всій Україні сю ніч зареве. Потече багато, багато, багато Шляхетської крові. Козак оживе! Оживуть гетьмани в золотім жупані! Прокинеться доля; козак заспіва: «Ні жида, ні ляха», а в степах України — О Боже мій милий — блисне булава! ... Задзвонили в усі дзвони По всій Україні. Закричали гайдамаки: «Гине шляхта, гине! Гине шляхта! Погуляєм Та хмару нагрієм!» Зайнялася Смілянщина, Хмара червоніє. А найперша Медведівка Небо нагріває. Горить Сміла, Смілянщина Кров'ю підпливає. Горить Корсунь, горить Канів, Чигирин, Черкаси. Чорним шляхом запалало, І кров полилася Аж у Волинь. По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині Домаху гартує. ... Зійшло сонце. Україна Де палала, тліла, А де шляхта, запертися, У будинках мліла. Скрізь по селах шибениці, Навішано трупу — Тілько старших, а так шляхта Купою на купі. На улицях, на розпуттях Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі; Ніхто не боронить.