В пустелi страху та незгоддя проминув блискавки язик Грiм вiдбитившись вiд сокири стишуе дзвiн залiзних нiг I та мiцна та дика сила, iсторгнув крик, залiза дзвiн, Тече, немов розкривши крила, з гори в атаку як один...
Ми б'емось за князя та полум'я горн, Знесемо вражину з землi Покою нiколи не знайдуть вони Мiж кров'яних капiль роси
Коли розiб'емо ворожу дружину i знищемо вражий нащадок Тодi полноправно владиками будьмо i День приведемо в упадок На землю спустилася нiч кривава - браття штурмують святиню Дим чорний тече по полям i нище богив та богинь...
Нехай пронесеться над свiтом наш зов - леденячий душi Та ворог спиниться у жаху, побачив як в небо ми рушим Нiколи не будьмо тремтiти, нiколи не зложимо зброю Ми краще нагострим сокири - увесь свiт викликая до бою!
Лякайтесь людськиi святинi, з полум'я ми пiйдем в атаку Возстали ми з темряви жаху, зов помсти несеться над мраком! LEX TALIONIS! - крикнув серед битви, зiжми рукоять ти зi злостю Ворог наш помре, згине в муках, та грифи зклюють його костi!