В спальні під ліжком Жив собі павук, Чорний горошок мав аж вісім рук, Майже ніколи взагалі не спав, Справжній мисливець - Завжди полював. Я назвав його Богдан, Він мав рот як чемодан.
Приспів: Бодя - бос всіх павуків, Він їв мух і комарів. Хавав в мене прямо з рук, Дресирований павук. Бодька - бос всіх павуків, Він їв мух і комарів, Хавав то саме, шо я, Шкода, Бодьки вже нема...
Бо Бодька коротше сильно захотів, Жінку під ліжко він собі привів, А павучиха - рідкісна коза, З'їла лахудра Бодьку павука, А мораль є такова: З'їла баба мужика!
Приспів.
Бодя був без галімих пантів. Без багатих батьків, Бодя був з нормальних пацанів. Бодя не любив тупих піжонів. Бодя не носив брудних кальсонів. Бодя карав биків. Бодька помагав, не бухав, не втікав. Кайфу не ламав, у підставах участі не брав. Бодька бошував кришував, правду-мать рубав. І якщо було за шо, то пальці легенько ломав. Бодя поважав старших типів. Бодя грав тих кого хтів, але тільки не там де їв. Бодя не хамів, хіба що до хамів. А хамів карав так само, як биків. Бодя був чорний і білий, Бодя не був дебілом. Але його кобіта вважала не так. І врешті не стерпіла і щось червоне підлила - І Бодьку отруїла і Бодьку трафив шлях.