Я тримаю в руці, письмо віддала тоді тільки з тобою завжди, сонце світить в ночі. Подивись на мене, поглядом зимовим таким холодним, стріла - твій постріл. Серце наскрізь, не відчуваю вже біль загубився в собі, відпуссти назавжди. Я лиш хотів, бачити схід..сонця ця пісня мій постріл, твій світ але наш космос.. відчувай простор..або люби просто.. Не розбираюсь в цих нотах... ти сама краща моя частина блокноту! хто ти? бескінечність не потрібних кроків?! океан подій чи душевний спокій?!
я не хотів \ зрозумій я відчував \ приємну біль інший кайф \ це не ти візьми мене з собою або відпусти
Я не віддам сенс життя за кайф в цих буднях забутих. Я не віддам ти життя, ми ж рідні по духу. Моя рука, блокнот і красиві фрази твоя рука, листок і кольорові фарби. Заспіваю для тебе , ці останні події прийди і вбий наші мрії тобі ж вони не потрібні вони безмежні по по ходу.. а я закінчився.. наша любов як промінь.. ти мій океан і я в тобі тонну.