я завжди втрачав те що мені важливе... але вона завжди повертається з новими дощами...
чому такий сумний біт_вибрав знову? тому, що це напевно біль в серці - кома тому, що я такий сьогодні загадковий тому, що вчора я помер і родився знову
так не це легко забути_ але пробачив останній подих і моя слова допобачення останній поцілунок_обнявши ти пішла і нас не стало__останнійй погляд
сльози на губах_ очі червоні_ усмішка злобна і так прікольно знову відчувати ненависть_ любов і скорість крові. you love me . люблю тоже .
покурути на балконі подивись на простори згадати твої очі з розуму зійти вже так не стрьомно полюбому.. а на вулиці осінь мене так виность
пр. осінь-це моя подруга з якою я гуляю тільки я і осінь _ тільки я осінь
ми так далеко. - задихаюсь_один від одного нам би зараз хватило даже погляду але все поравно _ іншим поглядом і тепер я точно поняв _ світлим променем
а вони там обсуждають коментах но понеділок з братіком _зажвди був ахуєнниий а я весною задихаюсь і походу осінью далеко послані _ я той самий Морфін крік
Боже мій_знову сходжу з розуму.. я ще дихаю__нечіпай мене ніколи встану сам зі мною тільки осінь сьогодны як бачиш мені хватає поцілунку вітру _ прямо в губи
так ніжно і так дивно _ вони мене незнають я завжди один був в темній кімнаті зі своїми віршами зі своїми гріхами..