Ти - така чудова! Гарна та цікава. Вчиш англійську мову, Ходиш на вистави. Глибоко капаєш, Душу розгортаєш, З ніжністю кохаєш Так, що помираєш. Ти така розумна, Говориш віршами, Так чому ж бездумно Смітиш почуттями? Отдаєш до краплі, Б'єшся до поразки, Граєш у спектаклі А хотіла казки... Болісно та гидко. Дозволяєш бити Він залишив швидко. А тобі з цим жити. Ти була чудова! Але серце стало. Сумно, помилково Квіткою зів'яла.
Піщані береги крихкої надії, Освітили маяки любові, В Тебе напевно довгі вії, А вуста соковито - медові...
І живеш десь на хмаринці, Хоч до неї вже недалеко, Поцілунки гарячі - смачні гостинці, Линуть неповторним польотом лелеки... Хай ім"я твоє зовсім не знаю, Та все ж таки вірю - існуєш, Наше побачення у щастя вгадаю, І може насправді мене почуєш... Я придумав Тебе із уривків снів, Із фантазій неба на світанку, Із барвів літніх сонячних днів, Що дарують світло без перестанку... Мрія моя - красуня карооока, Мандрівниця таємних юначих думок, Натура багата, як море глибока, Підносить уяву аж до зірок...