Простий митець в якого важка доля,бачу лиш те що завдає мені болю. І ніби життя знущається надімною, сижу і плачу як вовк вою Як воїн,проте сам на полі бою,не здамся яка б битва не була важкою Є вчинки про які давно шкодую,іду вперед по життю деградую Не дуюсь на те що зроблено вже,час же не стоїть він все іде. І ніби такий як ви з білою душею, все що бачив тут сприймав за ідею. Не знаю де я,загубився серед стаї,пробачте але ж нерви не зі сталі. Вже дістали ці дні мене,нічого особистого просто не пре. Ні не відсталий далеко від життя,просто свій шлях,шлях митця. Простий поет ,вважав все грою,б*юся за мрію,перо моя зброя. Приспів Здається гра,яку грав завжди,нічого не роблю тільки пишу хіти. Хлопчина у якого своє світосприйняття, виріс вже давно, давно не дитя. Бачив речі від яких закривались очі,і ці думки поринаю в них кожної ночі. Кричить від болю моя душа,а що ще залишається їй в ланцюгах. І тільки страх яким вічно живу,а щож робити далі продовжемо цю гру. Такий дурень вірив в вашу брехню, досі вважав що мрію не відпущу Досить в відповідь я вам кричу,переймаюсь за світ ,шукаю правду не мовчу. Приспів Відданий тут тільки своїй справі,на душі ще не загоїлись мої колючі рани. З полум*ям у серці з бітами в голові,тепер тільки я і муза залишились одні