Я бачу все, що ховають в коридорах вулиць-місцеві будні. незрозуміла суть і сковані рухи. зробили вибір за тебе і ти частина системи, зрозумій ми стали власністю лише тому що так треба. Летіти в небо прагнучи літати вище Та реальність далеко не мрії осінь приходить частіше. Розбиті серця частини пронизані болем. в третій місяць намагаюсь склеїти алкоголем. Замкнуте коли, саме на чорно-білих клавішах. Порожні зали, збирають гучні імена на афішах. Холодним вітром ночі змінює день. останні сторінки що падають листям, замінив грудень. буде памятати або просто забуде та я не повернусь твої дороги ведть в нікуди. Ще в зовсім юному світлі багатоповерхівок. я зрозумів, що сліпою буває віра. зима холодним вітром у моє вікно незнайомі перехожі актори для мого кіно. настроєний моно старий радіоприймач я вже не той, кого ти бачити рада, пробач. і підскажи якщо ти знаєш як шукати рай, статус очікування бога, в режимі онлайн. не відпускає навіть поприходу весни. лише здається, або справді, світ стає тісним. та разом з тим, писати листи вже невлестиво для тих, хто палить за собою мости. не в силах далі йти, радію білим снігом, навіть на телефонній лінії з сусідом. хворію зимою хворію востаннє від теплої кімнати до холодної палати, лікарні. все так банально буде звучати лише як фон. тримайте за руку, я знаю, що це не сон.