Мій світ нагадує велетенську чашку малинового чаю. І я іноді навіть не помічаю, як у нього потрапляє листя. Звичайно, воно змінює смак, але навіть тоді я знаю, Що не зможу розлюбити його і просто від нього зректися.
Люди котрі входять в моє життя змінюють колір фарфору, Його товщину, і можливо навіть форму, але це пусте. І навіть через це я ніколи не зраджу цю напівпрозору Суміш, адже якщо я зміню напій-моє життя вже буде не те.
І не дивлячись на те, що я завжди його п'ю лише крижаним, Він буває на смак зовсім різним, адже події бувають різні. І знаєш, з твоїм приходом у мою посудину, повільним, ніжним Кроком, мій чай почав виблискувати наче у ньому наскрізні
Отвори, аж до самого ядра палаючої червоної кулі. Наче на дні чашки з'являється наднова зірка, білий карлик. Наче водночас сотні небесних світил потонули В мені, і я опинилася в центрі наймасштабніших галактик,
Залишивши поміж них свою чашку малинового чаю. Розумієш? Саме це я відчуваю, коли я тебе кохаю.