Я пропахла тобою наче одяг на теплому тілі. Я ввібрала у себе увесь твій п'янкий аромат. Бо сьогодні ми стали єдині, і майже з німіли, Посміхаючись й пошепки ставивши "мат".
Ми дивились як сонце сідає за обрій. Ми співали пісні. Наші руки синіли як в сніг. Ми були молоді, надто сонні, не горді Й відчували як люди збивали нас з ніг.
Я пропахла тобою як вічність пропахла дощами. Як квартири ввібрали буденність, а очі пейзаж. Ми торкались долонями, потім тримались серцями. І так вийшло - ми майже створили колаж.
І розірвані струни нам грали про зоряне небо. І розламані клавіші рвали минулі думки. Ми мовчали, й інакшого нам не треба. Лише спокій. І наш діалог від руки.