А після тебе - спокійний осінній подих, Що змиває із мене дощами пекучий біль. Я після тебе - дитячий казковий подив, Що радіє як бачить смішну заметіль.
А після тебе у серці зникає втома, І я хочу писати як хвора на голову, в ніч. Я після тебе навіть у пеклі неначе в дома. І палаю душою як сотні запалених свіч.
А після тебе - я котик на рідних долонях, Що скрутився клубоком й тихо спить. Я після тебе - ліхтар на старих підвіконнях, Що у темряві світлом червоним горить.