Малюнок, що ще грів. (Evgeny Grinko – Faulkner's sleep (d-moll))
Малюнок, що ще грів.
Розірвані шпалери, голі стіни. Шматочки спогадів про тих хто там висів. Подряпані обличчя та коліна. В долонях твій малюнок, що ще грів. Так холодно бувало вечорами, Що іноді здавалось-не жива. Він лікував усі ті шрами, Знаходив саме ті слова. Зірвав з душі усе болюче, Відбудував все як колись. Пом'якшив те що так пекуче Мене підпалювало скрізь. Сьогодні я сиджу в тих стінах Де простору для двох нема. Радію в тебе на колінах, Бо ти і є моя весна. Я дякую тобі за ці страждання. За те що вбив один лиш раз. І дякую тобі за сподівання, Надії, мрії що сковали нас. Не йди, благаю. Зачекай ще мить. Всього одну хвилину дай прожити. А потім осінь хай болить. Болить як попіл у душі нажитий.