Чотири п'ять нуль. На моєму фронті спокійно. Я жива, я щаслива. Майже. У душі моїй вітер зриває граційно, Кожну мить і на серці тягарем зав'яже. Я співатиму мовчки. Я пошепки плачу. Я шукаю надію в серці.Ти воюєш - я зорі бачу. І латаю в собі порожнечу.
Чотири п'ять нуль. На моєму фронті спокійно. Ти живий.Я від цього радію. Краплі неба вмирають на пальцях. Покійні. Ми закохані в душі на жаль безнадійно. І зима вже розтала. Грудень місяць не діє. Я хмелію від тебе. П'янію. Ти воюєш - а я шалію. Кожна відстань як пневмонія.
Чотири п'ять нуль. На твоєму фронті спокійно. Ти лежиш на холодній підлозі. Ти вернутись до дому не в змозі. обійняти мене по дорозі, до батьків що у вічній тривозі. Я кохаю тебе усім серцем, чуєш? Я кохаю тебе просто вір. Просто вір що мене відчуєш, Кожним дотиком твоїх вій.(3)
І надія розтопить безжалісну кригу. І надія у серці зупине війну. І настане відлига. Відлига у душах, де я потону. І все буде спокійно і все буде прекрасно І все буде так як колись, до війни. Ми усміхнені будем, не стане нещасних. Просто знай що люблю й обійми.(2)
Чотири п'ять нуль. На нашому фронті спокійно. Ми живі. Ми щасливі. Разом. Лише попіл на дні гріє меланхолійно, І стихійно виспівує джазом. Та я знаю що з часом, навіть це пройде.. Уся біль, наче кров по тонкому лезі, Але час навіть це зітре. І війна теж колись пройде.(3) Ось чого моє серце жде.