[Verse]: Рудий лелека летить у вирій. Попереду смертельний шлях. Повз харибду та сциллу до своїх леленят. Він пам`ятає самотні вірші кирпатих думок. Йому кортить обійняти вишні. Там, де не людина людині вовк. Не кожен, хто має руки-крила, - обов`язково кажан. З-за обрію милій лишень закоханий дістане стожар. Тремоло трембіти. Мозаїка слів у пітьмі паперового міста. Вицвітають якісь дивні, діти. Після бурі в стакані та плину спліну. Пам`ять залишає тільки гливу тіста. Доки дім не з`їстила пліснява.