Золотими полями, Серед свіжих трав і квітів Я спішу на зустріч з сонцем, Воно мені все ще світить
Навіть не вірю, Хоча і знаю, що настане скоро ніч велика, Довга, важка, але в серці з вірою, З хрестом в руках ця ніч пройде, як мить, як куля, як куля...
Ніч пройшла так швидко. Не помітив, як я знову В полі, серед квітів – Гарно так, що віднімає мову.
Це поле інше, І квітів ще таких не бачив, розумію, де я – Серце плаче, я дивлюсь в долоні, щоб згадати – Бачу симетричні опіки на двох руках, на двох руках...
Знаю, буде так Я вірю, буде так Я хочу, щоб було... Так і буде: В золотому полі, серед квітів Я залишуся навік.