Не так давно сам плавав у цих водах, Тепер розповідати суть - моя робота. І без прикрас, часом жорстко, але з любов'ю, Вони дивляться на мене і я вдячний долі. Саме так. Зустрічаючи кохану після пар, Дивлюсь на цих студентів, у них за графіком бар. Кілька бокалів... Так, пиво то народний напій. Без паніки! На патруль би не потрапити. Гуртожиток, то жорсткі були п'ять років. І я один із всього курсу проводжу уроки, Нас виселяли щодня, ми веселили народ. Тепер тут тихо і сумно. Кажуть третій сорт. Монотонність, підйом щодня о сьомій ранку, Дуже смішна вона, вчительська ставка. Дуже смішні колеги, тут пафос як основа. І бездіяльність приховують пусті розмови. Час змінює всіх, своїх лишилось мало. Фотографії нагадують про тих, кого не стало. Ми рухаємось вгору і все нормально, Адже тепер я точно знаю, як щастя виглядає.
І хто вирішив взяти паузу, свої претензії Залишають при собі нехай, так буде краще. В моменти горя, навіть, все частіше тепер весело, Адже завжди є ті, для кого я щось значу.