Знов наче впала з неба Тінь і не видно берег Страх роз’їдає очі Стій! Я уже не хочу так! Сон не стає чіткіше Біль розчиняє тишу Ніч дзеркалі відбилась Крик! Все, що залишилось там!
Пр. Уже не зламати Невидимі грати І не подолати час Знайти в собі сили Розправити крила Якби ще раз! Та знову Дні зникають неохоче Тіні дивляться у очі Біль вертається щоночі, як завжди А ранок Знову спалить всі бажання Хвиля страху тихо мине І ніч забуде мене…
Ніч відчиняє двері Шлях губиться в пустелі Час висе непорушно Страх роздягає душу Тінь знов ховає стіни Біль, як удар у спину Крок кожен раз востаннє Гнів-то моє бажання!