Ранковий пейзаж буденності світу – Люди спішать все швидше швидше. В погонях весь час – життя пробігає, А ти в суєті за ним не встигаєш. Ти в суєті себе загубив, Серед маси людей та машин. Вони заганяють тебе у куток – Непомітно ставлять на тобі штрих-код.
Вважаєш, існує незалежності стан? Напевно здивую – це самообман! Свободу дарують нам лише почуття.
Сонце ранкове, рани нічні - Рози, баяни, кров на стіні Для тебе мені тут мало землі. Друг друга вбиває за дурні папірці,
Друг друга вбивають за ідеї тупі. Надіюсь, що не будеш ти таким, Надія вмирає – я знову один!!!
Приспів: Місто! Вбиває тебе! Тісно! Не бачиш себе! Люди спішать сюди! Люди біжать в нікуди!
За мить до кінця - на долоні… За мить до життя – ти знову у полоні… За мить до кінця - на долоні… За мить до життя – ти знову у полоні…
Ще один крок до безглуздої вічності. Ще одна мить – відчуття трагічності. Кроком за крок наближається кінець І вперше в житті ти не йдеш навпростець!
Погляд твій поринає в минуле: Світ навколо став значно похмурим. Світ змінився, і ти не помітив, – Кінець завіс – і гасне світло!
Приспів: Місто! Вбиває тебе! Тісно! Не бачиш себе! Люди спішать сюди! Люди біжать в нікуди!