Тепер послухай відьмині слова: Уже давно пройшли часи отого зла Коли повинні ми були себе ховати, Тепер і таємниці можна розказати, Що своє кредо зберігати маєм ми І в досконалій вірі і любові Повинні жити й жити іншому давати, Брать по заслугам, По заслугам і давати, Магічне коло будувати маєм ми, Щоб злобних духів відігнати. І почитаєм світло матері – Богині, Плетучи ж заклинання ми свої Чотири рази в рік на Вогнянії Дні: Белтайн і Ламмас, Імболг і Самхейн На Юль, на Літу, На Мабон і Остару Знов пісню ми співаємо свою. Говоримо ми з Сонцем, з Місяцем, з травою... Звемо ми теплий вітер за собою. І лиш сім слів запам’ятати маємо ми: Роби, що хочеш – тільки не шкодь ти!