Разноцветное тусклое пламя на осенних деревьях, Каждый мертвый листок и каждое мертвое семя Пытается показать, что пустота набирает обороты, И это предает лишь ощущение рвоты. Але можна побачити, якщо добре придивлятись, Як останнє зелене листя намагається триматись, Не боючись ні вітру, ні дощу, ні іншого лиха, Та я відчуваю полегшення й втіху.
Все, что было, исчезнет на миг! Все, що було, зникне назавжди! Мы живем, чтоб найти свой истинный лик, Але забуваємо: хто є ми насправді. Все, что было, исчезнет на миг! Все, що було, зникне назавжди! Мы живем, чтоб найти свой истинный лик, Але забуваємо: хто є ми...
Наша поява відбулась заради нового життя, Нескінченною може виявитися ця боротьба. І щоб не впасти, за гілку тримайся міцніше, Бо вже скоро прийде холод і тиша. Та сьогодні осінь, порожнеча настане тільки зимою, Опісля у весняне відродження ми пірнем з головою. І знов, ніби жовтим вогнем, почне все палати. Життя - це дерево у чудовому саді.
Все, что было, исчезнет на миг! Все, що було, зникне назавжди! Мы живем, чтоб найти свой истинный лик, Але забуваємо: хто є ми насправді. Все, что было, исчезнет на миг! Все, що було, зникне назавжди! Мы живем, чтоб найти свой истинный лик, Але забуваємо хто є ми...
Кто мы?! Листья на дереве, Крепко держимся, камнем падаем. Дожидаемся! Начала дождя, Чтоб после него увидеть радугу. Зарываем себя! Глубже и глубже. Ищем счастье под грязной землей. Но счастье ведь! Остаться на дереве. Самое главное - остаться собой!
Все, что было, исчезнет на миг! Все, що було, зникне назавжди! Мы живем, чтоб найти свой истинный лик, Але забуваємо: хто є ми насправді. Все, что было, исчезнет на миг! Все, що було, зникне назавжди! Мы живем, чтоб найти свой истинный лик, Але забуваємо: Хто ми є! Хто ми є! Хто ми є! Хто?!