І нові міста, старіюсь тоді коли там вже нікого нема Нові думки, приходять до тих, що шукають, не можуть знайти І лиш сірі дні, пролітають між нами немов ті самотні птахи, і сірі осінні, меланхолічні вечори
Вставай відкрий свої очі, що ж ти знов не спав до пізньої ночі, вставай, рушай чітким кроком, той світ що нас торкне ненароком Вставай відкрий свої очі, що ж ти знов не спав до пізньої ночі, вставай, рушай чітким кроком, той світ що нас торкне ненароком
Довкола сповна, тих сірих мас, у яких у очах пилина Як же дарма, вони вірять в ту правду, якої насправді нема Настала пора, відкрити їм очі, поки не поглине пітьма та нещадна холодна, у душах їх пітьма
Вставай відкрий свої очі, що ж ти знов не спав до пізньої ночі, вставай, рушай чітким кроком, той світ що нас торкне ненароком Вставай відкрий свої очі, що ж ти знов не спав до пізньої ночі, вставай, рушай чітким кроком, той світ що нас торкне ненароком
нічна темрява тримає сонце у полоні, допоки не приходить його світлий час, так й ти вдихни все глибше, й недайся тій безодні, яка заполонила душі сірих мас