Fleur - Похмурна весна | Текст песни и Перевод на русский

• Тексты песен
• Fleur
• Похмурна весна

Ми посланці хмурної весни,
Палкі, сумні.
Не буде, я сподіваюсь, ні
Ще гірш мені.

Весна теж вміє похмурою бути,
Слютна, брудна.
Вона в своїй журбі розкута,
Обмежень нема.

Шалені мокрі птахи
Співають на проводах.
І божевільні такі
Стукоче ритми вода.

Навколо все оживає,
І повертаються сни.
Я свою душу звільняю
Серед хмурної весни.

Ти вже не гострий,
такий собі, вчорашній біль.
В повітрі танеш серед слабких,
Повільних хвиль.

Шепоче радіоприймач
Тихенько мені.
Невдовзі прийдуть приємні й гарячі
Сонячні дні.

Шалені мокрі птахи
Співають на проводах.
І божевільні такі
Стукоче ритми вода.

Навколо все оживає,
І повертаються сни.
Я свою душу звільняю
Серед хмурної весни.

Весна похмура такого болю
Мені завдала
Тепер я вдячна за кожен промінь,
За краплі тепла.

Не забруднила душі,
не зрадила серце своє.
І не втікла і не соромилась
того, ким я є.

Шалені мокрі птахи
Співають на проводах.
І божевільні такі
Стукоче ритми вода.

Навколо все оживає,
І повертаються сни.
Я свою душу звільняю
Серед хмурної весни.

Серед хмурної весни...

Серед хмурної весни...

Серед хмурної весни...

Перевод

Мы - дети пасмурной весны.
Ты ждёшь, я жду.
Лежим с тобою и видим сны
Про темноту.

Весна умеет быть злой и грязной
В огне тоски.
Тоска бывает такой заразной,
Когда мы близки.

А стаи озябших птиц
Рыдают на проводах,
И ливнем рушится вниз
В безумном ритме вода
Но скоро чувство проснётся
И станут сбываться сны
Я верю, душа вернётся
Из пасмурной весны.

Всё было проще:
Ты был жесток, а я слаба
Проходит боль, не верю больше
Твоим словам.

Приёмник шепчет в тишине
Шумы новостей:
Как мало ждать осталось мне
Солнечных дней.

А стаи озябших птиц
Рыдают на проводах,
И ливнем рушится вниз
В безумном ритме вода.
Но скоро чувство проснётся,
И станут сбываться сны.
Я верю, душа вернётся
Из пасмурной весны.

Весна меня нестерпимой болью
Сжигала дотла.
Теперь, замёрзнув, лишаюсь воли
За каплю тепла.

Досталось боли немало,
Но сердце я не предала
И не забыла, не потеряла
Ту, кем я была.

А стаи озябших птиц
Рыдают на проводах,
И ливнем рушится вниз
В безумном ритме вода.
Но скоро чувство проснётся,
И станут сбываться сны.
Я верю, душа вернётся
Из пасмурной весны.