Не забруднила душі, не зрадила серце своє....І не втікла і не соромилась того, ким я є...
Пасмурная весна
Мы - дети пасмурной весны. Ты ждёшь, я жду. Лежим с Тобою и видим сны Про темноту.
Весна умеет быть злой и грязной В огне тоски. Тоска бывает такой заразной, Когда мы близки.
А стаи озябших птиц Рыдают на проводах, И ливнем рушится вниз В безумном ритме вода Но скоро чувство проснётся И станут сбываться сны Я верю, душа вернётся Из пасмурной весны.
Всё было проще: Ты был жесток, а я слаба Проходит боль, не верю больше Твоим словам.
Приёмник шепчет в тишине Шумы новостей: Как мало ждать осталось мне Солнечных дней.
А стаи озябших птиц Рыдают на проводах, И ливнем рушится вниз В безумном ритме вода. Но скоро чувство проснётся, И станут сбываться сны. Я верю, душа вернётся Из пасмурной весны.
Весна меня нестерпимой болью Сжигала дотла. Теперь, замёрзнув, лишаюсь воли За каплю тепла.
Досталось боли немало, Но сердце я не предала И не забыла, не потеряла Ту, кем я была.
А стаи озябших птиц Рыдают на проводах, И ливнем рушится вниз В безумном ритме вода. Но скоро чувство проснётся, И станут сбываться сны. Я верю, душа вернётся Из пасмурной весны.
Из пасмурной весны...
Из пасмурной весны...
Из пасмурной весны...
Ми посланці хмурної весни, Палкі, сумні. Не буде, я сподіваюсь, ні Ще гірш мені.
Весна теж вміє похмурою бути, Слютна, брудна. Вона в своїй журбі розкута, Обмежень нема.
Шалені мокрі птахи Співають на проводах. І божевільні такі Стукоче ритми вода.
Навколо все оживає, І повертаються сни. Я свою душу звільняю Серед хмурної весни.
Ти вже не гострий, такий собі, вчорашній біль. В повітрі танеш серед слабких, Повільних хвиль.
Шепоче радіоприймач Тихенько мені. Невдовзі прийдуть приємні й гарячі Сонячні дні.
Шалені мокрі птахи Співають на проводах. І божевільні такі Стукоче ритми вода.
Навколо все оживає, І повертаються сни. Я свою душу звільняю Серед хмурної весни.
Весна похмура такого болю Мені завдала Тепер я вдячна за кожен промінь, За краплі тепла.
Не забруднила душі, не зрадила серце своє. І не втікла і не соромилась того, ким я є.
Шалені мокрі птахи Співають на проводах. І божевільні такі Стукоче ритми вода.
Навколо все оживає, І повертаються сни. Я свою душу звільняю Серед хмурної весни.