Не телефоннi розмови, А довгi уважнi листи. I вiрш класичний римований, I кiльки хвилин самоти.
I листя серпневе тривожне, I рiдний пучок полину... Дорожчае, все дорожчае, Те, що втрачае цiну.
Ці померклі дерева, що шуміли щасливо над містом, Їх підхоплює вітер — і увесь листопад до зими Відлітають вони на нові узбережжя і гнізда, І за ними услід кожну ніч відлітаємо ми.
Тут немає поради, це дорога одна і тривожна, Це подібна фатальність і листя, і наших долонь. Переплетення ліній, які розгадає ворожка, Хіромантія листя — і сліпа хіромантія доль.