Зима впала на землю білим покривалом. Те чого завжди було удосталь, умить стало мало, Мало дотиків, тепла, обіймів, Так ніби хтось інший зайняв головну роль в твоєму фільмі,
Ніби це кінець. Ніби й не було нічого, І той сніг кружляючи падав нам під ноги, Я мовчав.. намагався зрозуміти. Куди поділась ти.. куди зникло моє літо..
І ті слова, ті спогади і дні, Я хотів дізнатись правду тонучи в брехні, за бортом ілюзій, де реальність відкриває очі, вечір тихо наступав, справа йшла до ночі,
мовчання телефону, я знаю, що це значить. Ти не хоч, тоді й я.. тебе не хочу бачить.. та колись ти пожалкуєш, або ж пожалкую я, та зараз просто йди.. й забудь моє імя..
Сніг падав.. продовжувалась далі новорічна казка. На обличчі посмішка, і ніхто не здогадається, що це всього то маска, Це не хеппі енд, а лиш кінець, головний герой давно чекай цієї миті, Набридло грати роль в сюжеті, де почуття живуть, але всі надії вбиті,
Де постійно все не так і усі твої замети, Дарували лише холод, тримай мої куплети, Від любові до ненависті, на відстані у щастя. Ти зробила з цього гру, тримаючи козирні масті
Але це пусте, ніколи не боявсь програти, адже програє лиш той, хто не вміє цінувати, у пустій кімнаті поволі всі думки виводжу на папері.. якщо все ж пішла.. то не треба повертатись й не забудь за собою зачинити двері.. (зачинити двері)
І коли ти підеш - я не стану робити драму, Просто ще раз усвідомлю гіркоту обману, Не благатиму лишитись, не триматиму за руки. Просто чітко поясню - пішла ти нахуй сука!..